ЯКИМ ТИ БАЧИШ МОЄ МАЙБУТНЄ…

Понедельник, 25 Июн 2018 15:56
Опубліковано в категорії Арт

Ти не зрозуміє, бо ти чоловік. От моє пояснення зривам і сваркам, що стали переслідувати. Ти чоловік. І цим все сказано.

Знаєш, що я ніколи не використовувала усі ті «штучки», які має в запасі звичайна жінка. Мабуть, тому і досі поруч. Єдине, що було в мені у надлишку – так це ревнивість. Ось цього вистачало нам на двох з головою і навіть більше. Але і на це були причини.

Погодься, ти б не зміг мене ділити ще з кимсь. Не зміг терпіти мою відсутність тоді, коли це було над потрібно. Бо ти чоловік – мисливець. Твоя здобич – це твоя здобич.

А я ж ніби змушена. Я ж ніби виняток. Ти колись сказав, що ті, хто кохають – не шукають причин піти, вони роблять усе, аби бути тут і зараз. Поруч…

Винив мене, звісно…За нові зриви…а сам так і не зрозумів, що сам абсолютно нічого не робиш,аби бути… Малюєш мені те «ми» як петлю. Знаєш, що я з неї не можу вибратись.

Мабуть, так просто гратись кимсь, коли сам фактично відбувся… а я лише старію і стаю занудою… Ти розписуєш мій день…Так, щоб я точно не могла навіть подумати про «вихід». Я б не знайшла…але…

Якби ти відчував мене щиро, то б не таким малював майбутнє. Тебе б вбивала моя кімната, пуста квартира… Ти б бачив кожну секунду, як я божеволію. Як гасну. Ти б бачив це…А не чергову відмову від зустрічі, якою докорятимеш ще тиждень… я скучаю… Але мені мало того, що скоро назвуть «дерев’яним весіллям».

Мені мало «миті». Тоді, коли друзі будують спільне життя, я пишу тобі… пишу і знову чую докори… докори в бік моїх зривів….в бік мого життя…ти вчиш…вчиш.. вчиш… докоряєш… Я стомилась.

Розриватись між емоціями і здоровим глуздом, між нашим і твоїм…

Якби зараз хтось подав мені руку і сказав : « я тебе витягну…»… Я б, мабуть, хапалась за неї всіма силами. І байдуже, що після тебе в середині не буде нічого…і байдуже…

Знаєш, завжди хотіла почути, яким ти бачиш моє майбутнє…

Ви можете залишити відгук або трекбек со своего сайта.

Ваш відгук